погорѣти

погорѣти
ПОГОР|ѢТИ (66), Ю, ИТЬ гл.
1.Сгореть, пострадать от пожара:

и вънесъше [раки св. Бориса и Глеба] въ тѹ храминѹ ˫аже б˫аше поставлена на мѣстѣ погорѣвъши˫а цьркъве. и поставиша ˫а надъ землею. СкБГ XII, 19в; Добрѣ дамь женѣ моеи довольное. да ѡбновить погорѣвъшии домъ свои. (καυϑέντος) КР 1284, 287а; И дворъ. аще бѹде(т) оставленъ въ даръ. и погорить. и въземлеть даровьникъ землю. Там же, 316б; быти пожарѹ велiкѹ… и погорѣти болшеи части града. Пр 1313, 2в; толь лютъ бѧше пожаръ. ˫ако i по водѣ хожаше огнь. i мно(г) товара погорѣ на волховѣ в лодь˫ахъ. и нѣколико головъ сгорѣ. i одиномь часѣ все погорѣ. ЛН ок. 1330, 143 (1267); загорѣсѧ гра(д) Ростовъ. и погорѣ мало не весь. ЛЛ 1377, 148 (1211); того же лѣ(т) погоре пьсковь горъдъ всь. Паракл 1386, 182 об. (зап.); дворъ. ихъ погоорѣле [так!]. Гр 1392 (новг.); дионисьѥва погорѣ цр҃кы. (ἐκαύϑη) ГБ к. XIV, 183а; i повелѣ… създати цр҃квь каменьну. на мѣстѣ погорѣвша˫а цр҃кве. ПрП XIV–XV (2), 120а; цр҃кви же бѧше в городѣ томь камена… вѣрхъ же в неи древомъ покрыть. зажьжесѧ и та погорѣ. ЛИ ок. 1425, 284 об. (1261).

2. Стать огненно-красным, зардеться:

ѥгда акы власы простираѥть сл҃нце. или погарѧть [так!] облаци тогда вѣтрено и студено. знаменуѥ(т). Пал 1406, 17б; сл҃нце бо погибе а н҃бо погорѣ ѡблакы ѡгнезарными. такова˫а бо знамени˫а не на добро бывають. ЛИ ок. 1425, 228 (1187).


Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. . 1988.

Игры ⚽ Поможем написать реферат

Полезное


Смотреть что такое "погорѣти" в других словарях:

  • Погоріла — іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні …   Орфографічний словник української мови

  • погоріти — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • Погор-Ега — Характеристика Длина 10 км Бассейн Карское море Водоток Устье Малый Атлым  · Местоположение 5 км по правому берегу Расположе …   Википедия

  • Погорілець — іменник чоловічого роду населений пункт в Україні …   Орфографічний словник української мови

  • погорілець — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • погорілецький — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • погорілий — дієприкметник …   Орфографічний словник української мови

  • погорілище — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

  • погорілівський — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • Погорілко — прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються …   Орфографічний словник української мови


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»